Ярослав Кушнірик проти блудного спадкоємця. Хто кого?

Просто неймовірну активність Ярослава Кушнірика і, так би мовити, ділову і медійну можна пояснити тільки одним – він збирається посунути з посади мера Олексія Каспрука.

Гадаємо, ця ідея і до Ярослава Денисовича і його друзів прийшла в останні місяці, коли вони наочно побачили, що Олексій Павлович зірок із неба не хапає. А як той отець демократії досить вдало роздуває щоки. Але цього для вирішення проблем міста замало.

А от Ярославу Денисовичу, за досить короткий час, стало тісно у кріслі секретаря міської ради. Хочеться замахнутися на щось більше. Апетит, як відомо, приходить під час їди.

Зрозуміти це можна, якщо Олексій Каспрук – мер, то чому не Ярослав Кушнірик? Що такого в бекграунді у Каспрука, окрім зв’язків, сентиментальних почуттів Федорука та впевненості у вірності його  бізнес-групі. Щоб там не казали, а Каспрук великою мірою – спадкоємець, причому не батьків спадкоємець. А одного космомольця. А спадок отримати куди легше, аніж самому заробити. Інша справа – Ярослав Кушнірик, у політиці і біля політики він із студентських років, але якихось вагомих посад  не обіймав. Не поталанило. Ну, був директором Обласного центру соціальних служб для молоді, заступником директора міського Департаменту ЖКГ. Хіба це рівень? Так, дитячі ігри у пісочниці.

Своєчасний вихід з Партії Регіонів і певний вплив цілої групи міських політиків(до якої належить) пан Кушнірик дуже вдало конвертував у посаду секретаря міськради. Це, частково, вимушений хід Каспрука. Без співпраці із Кушніриком, можливо, проблема депутатського корпуса для мера стала б взагалі невирішеною. На когось же треба спиратися. Сам Олексій Павлович, за чутками, знаходить спільну мову важко. Але все це справи минулих днів. На повістці дня – інше. Місцеві вибори не за горами, і на кону золота ставка – посада мера.

Драматизм ситуації полягає у тому, що Каспрук, фактично, власними руками створив собі конкурента. Причому ніхто не міг цього очікувати. Те, що Кушнірик вміє стримувати свої амбіції заради прагматичних міркувань – усі знали. І на це сподівалися. Але. По-перше, вік такий, що далі тягнути нема сенсу, а, по-друге, ситуація така, що або пан, або пропав. Регіональне минуле і самого Кушнірика і його партнерів завжди ставить під загрозу, що його кинуть при першій можливості. І тоді, він випадає із обойми вже назавжди. Потрібні активи – голоса виборців. І підфартило. Каспрук став дуже вигідним тлом для енергійного Кушнірика. Спостерігаючи за словомісткими виступами Каспрука важко утриматися від спогадів про Ющенка. Та сама зверхність у поєднанні із показовою теплотою почуттів, любов до якихось нав’язливих гасел, складних фраз, з яких незрозуміло, що ж зроблено?. І навіть тяга до міжнародних зв’язків і уникання «чернової» роботи у місті, якою власне він мав би займатися. І це нагадує знайомий всім типаж. Мер, це не аташе по культурних питаннях, це великий двірник. Але, Олексій Павлович себе таким не бачить. Цікаво згадувати, як Каспрук перед голосуванням по Кушнірику, розповідав чернівчанам на сходах Ратуші, який той чудовий фахівець і господарник. Шкода, що він не розповів, який господарник сам Каспрук. І хто з них кращий?

Взагалі-то, посада секретаря міськради (при живому мері) не політична, а суто технічна. Наприклад, Троян Єремічук на самостійну роль ніколи не претендував. І Михайлішин до зняття Федорука не сильно то і виступав.

Але Кушнірик виявився зовсім іншою історією… Та й з мером йому повезло. Олексій Павлович не вирізняється надмірною працьовитістю. І віддає перевагу сибаритським закордонним вояжам. В такій ситуації сам Бог велів не ловити гав, а готувати плацдарм для майбутнього мерського бліцкригу. Згадайте лише ситуацію позаминулого тижня. Поки Олексій Павлович прохолоджувався по техаських преріях, а хтось строчив за нього подорожні нотатки у Фейсбук, Кушнірик розрулював ситуацію на «Водоканалі», наїжджав на суддів. Одним, словом тримав руку на пульсі та забезпечував життєдіяльність міста. Все це відобразилося у телерепортажах, і публікаціях в газетах та інтернеті. Прилітає Каспрук і місто відключають від води. Погодьтеся, в більш нормальні часи таким блискучим «своєчасним» вояжем він би поставив крапку на своїй кар’єрі. Але на тлі, назвемо це – піднесенням мас… Каспрук на вихідних пише чотири рядки про землетрус, і виборець дружно забуває про проблеми із водоканалом. Мер із нами! Навіть коли хитається люстра. Але тим не менш, якісь підозри у виборця починають виникати. І до того ж не всі Фейсбук читають, набагато більше людей живуть у високих поверхах. Куди обіцяють недокачувати воду.

Окрім цього, у Кушнірика є ще одна безсумнівна перевага над нинішнім мером. На відміну від Каспрука, якому доводиться працювати з старими федоруківськими кадрами, і він якби чужий серед своїх, у Ярослава Денисовича є СВОЯ невеличка команда однодумців.

За джерелами, вже фактично існує виборчий штаб Кушнірика, який очолив Ігор Шкіра. Вони давні соратники – разом, до речі, створювали Партію Регіонів на теренах області. Так само, як і Ярослав Денисович, Ігор Романович вчасно втік з тонучого корабля. І писав у Фейсбук про своє розчарування.

Фінансову сторону питання просування Кушнірика у велику політику, кажуть, взяв на себе депутат міської ради (ще один колишній регіонал) Ігор Урсулян.

Рупорами Ярослава Денисовича у сесійній залі стануть депутати Олександр Мадей та Андрій Шалєєв. Обидва знайомі з Кушніриком ще з тих часів, коли він очолював центр соціальних служб для молоді. Першого, як кажуть, невдовзі призначать керівником одного з структурних підрозділів міської ради. Другий виграв довибори по округу Каспрука, здається, не без негласної підтримки Ярослава Кушнірика. І, до речі, не просто виграв, а каменя на камені не залишив від ставленика Олексія Павловича Василя Косменка.

Також подейкують, що взяти активну участь у кампанії Кушнірика готові ще кілька впливових людей, як не випадали з обойми і не збираються. І відчувають, що з Олексієм Павловичем кашу не звариш, і треба, щоб людина зрозуміла, що пуп землі це не його пуп.

Зрозуміло, що, з наближенням місцевих виборів, список соратників Ярослава Денисовича (в тому числі за рахунок колишніх впливових регіоналів) буде тільки зростати. Як і його рейтинг, мабуть. Кушнірик набагато вправніше стверджує «міф», що він добрий «господарник», А Каспрук з Бургасів-Техасів може ствердити міф про себе, як хіба що про блудного спадкоємця.

Захар ПОДКИДИШЕВ, Андрій СТРУМ
«Чернівці Таймс»